На головну сторінку NIRS/WISE Україна
Ядерний монітор
№3
липень – серпень 2002
В
цьому номері:
Атомна енергія – панацея від парникового
ефекту? Небезпечний
прецедент
Медичні наслідки Чорнобильської катастрофи очима
ООН і сувора реальність
Суд переніс розгляд справи про припинення добудови
енергоблоків на ХАЕС і РАЕС на 7 жовтня Буш перетворить Неваду в ядерну пустелю на 10
тисяч років США: геофізики не радять будувати в штаті Невада сховище
ядерних відходів Новини Представництва WISE/NIRS
Контактна інформація
АТОМНА ЕНЕРГІЯ – ПАНАЦЕЯ ВІД ПАРНИКОВОГО ЕФЕКТУ?
Джерело інформації: WISE Amsterdam
Сьогодні на міжнародних переговорах з проблеми глобального потепління
атомна промисловість домагається визнання ядерної енергії механізмом боротьби
проти зміни клімату. Атомники твердять, що їхня галузь зробить значний внесок у
вирішення проблеми клімату. Але це не так. Атомна енергія не є ні ефективним
механізмом зменшення викидів вуглецю, ані нескінченним джерелом енергії, до
того ж їй властиві проблеми, які людство не в змозі вирішити.
Протягом останніх років атомну енергетику
намагаються представити корисним інструментом у боротьбі з парниковим ефектом. Мотивується це тим, що СО2 – газ, який є найбільшим чинником,
що впливає на формування парникового ефекту, нібито не викидається у процесі
виробництва енергії на атомних станціях.
Трошки
менше - ще недостатньо; атомна енергетика все ж продукує вуглекислий газ
Беручи до уваги всі кроки, потрібні для виробництва енергії
електростанціями, атомна енергетика, непрямо, а все ж продукує вуглекислий газ –
хоча набагато менше, ніж
вугілля, нафта та газ. Та це є набагато
більше, ніж інші існуючі технології виробництва енергії, орієнтовані на стійкий розвиток.
Різноманітні дослідження останніх років засвідчили, що викиди від атомної
промисловості можна порівняти з аналогічними викидами на комбінованих газових
електростанціях. Викиди, пов’язані з
атомною енергетикою, трапляються під
час видобутку, накопичення й транспортування урану та побудови атомних
електростанцій.
Кількість викидів СО2, спричинених атомною промисловістю, в майбутньому зросте, головним чином через
збіднення родовищ урану. Воно призведе до поступового росту суми використаної
енергії необхідної для виробництва такої ж кількості корисного урану.
Кількість
багатої на уран руди обмежена. На сьогодні багатші руди вже використані, а
частка корисного урану постійно знижується до 0,01% або навіть 0,004% на 1000
кг. руди, що призводить до 230 г/Квт*рік викидів СО2.
Що ж атомна енергетика таки
спричиняє викиди СО2,, але ж менші! Всі знають,
що ми не можемо нехтувати жодною дрібницею на шляху до збереження клімату...
тож ДАВАЙТЕ ЗРОБИМО КЛІМАТ АТОМНИМ!
Два питання, які завжди хвилюють світ – де взяти гроші і як їх витратити?
Економіка атомної індустрії
Захист
клімату коштує багато грошей, тому кожен долар повинен бути витрачений якомога
ефективніше. Ціна попередження викидів на кожні 1000 кг. СО2
залежить від способу, що застосовується. Весь спектр досліджень ясно показав,
що атомна енергія є однією з найменш ефективних у цьому відношенні.
Нові
атомні станції навряд чи будуть збудовані найближчим часом через високі
капітальні затрати. Уолт Стріт зацікавлена у швидкому поверненні витрачених
коштів, які атомна промисловість не може забезпечити.
Очевидно, що атомна енергетика продукує СО2, і є дуже дорогою, але
давайте продовжувати в тому ж дусі... Гроші є, треба їх витрачати, багаті
країни повинні допомагати бідним. Скорочення викидів і збереження енергії – це
добре, але не для економіки. Тому нехай клімат стане ядерним, давайте будувати
атомні станції.
Прямі та непрямі викиди СО2 (г/Квт*год):
- вугілля – 924
- газ – 800
- природний газ – 448
- газ (для обігріву і
енергії) – 150
- уран – 73-230
Потрібна клімату експансія
ядерної енергетики необхідних масштабів неможлива
Швидке зростання долі атомної промисловості у
світовому масштабі виробництва електроенергії на світовому ринку є неможливим з
декількох причин.
По-перше, через обмежені запаси урану, оцінки яких
коливаються в залежності від джерела інформації та досліджень. Але для
справедливості візьмемо оцінки самої індустрії. Проядерний дослідний інститут
“Forschungzentrum Technik und Umwelt” у Німеччині оцінює світові запаси урану у
6,4 мільйони тонн.
Якщо
ядерна енергетика в рамках політики глобального потепління зможе забезпечити
потребу в електроенергії на 70%, як це робиться у Франції, то їй знадобиться
6,2 мільйони тонн урану до 2015 року. З 2015 року на це щорічно буде потрібно
0,5 мільйони тонн. Отже, наявні ресурси, а саме 6,4 мільйони тонн закінчаться у 2016-2018 роках.
Агентство
ядерної енергії (АЯЕ) Організації економічної співпраці і розвитку та
Міжнародне агентство енергії (МАГАТЕ) також вказують на можливість гострої
нестачі ресурсів. Важко прискорити виробництво. Однією з причин є те, що
необхідно близько восьми років, щоб запустити у виробництво нові уранові шахти.
По-друге, існуючі шахти зобов’язані притримуватись усе суворіших екологічних
стандартів, що уповільнює рівень виробництва. Дані в періодичних звітах АЯЕ і
МАГАТЕ вказують на недостатню виробничу потужність тепер і в майбутньому.
Але
атомники говорять, що, якщо потрібно, потужності знайдуться, а якщо ми дійсно
хочемо захистити клімат, то гроші – не
найголовніше. Припустимо, що політичний вибір зроблено на підвищення ролі
атомної індустрії, скільки тоді необхідно побудувати додаткових атомних
станцій? Щоб отримувати 70% електроенергії від атомної енергетики, треба
щорічно будувати в середньому 115 нових атомних станцій потужністю 1000 мВт
кожна. Міжнародна комісія з питань
зміни клімату підрахувала, що на європейському континенті необхідно
побудувати 1000 реакторів до 2100 року, тобто у шість разів більше, ніж зараз.
Середній
період побудови атомної станції складає сьогодні 10 років. Загальна виробнича
потужність атомної індустрії, за даними німецького Еко-Інституту, становить 18
атомних станцій на рік.
За
останні 15 років темпи росту нових атомних потужностей суттєво знизилися. З
більш ніж 25000 мВт в кінці 80-х у 1999 році лишилося 731 мВт. Можливості для
будівництва нових реакторів дуже обмежені. Це дорого, зростає громадський опір, майже немає, або якщо є,
то майже незначні покращення безпеки
станцій, не вирішена проблема ядерних відходів. Сполучені Штати не будували
нових реакторів більше 20 років, у Західній Європі все більше країн закривають
свої АЕС або не будують нових. Японія, Корея, Тайвань, Таїланд, Китай
переглядать все частіше свою політику щодо ядерної енергетики.
Громадський опір проти атомної енергії є дуже жорстким, а в тих країнах, де
уряд все ще вірить у атомну енергетику, він швидко зростає. З 70-х років рух на
захист охорони довкілля переріс у масовий. Однією з головних причин цього є
ядерна енергетика. Рух підтримується різноманітними профспілками, політич-ними
партіями, молоддю, робітниками,
церквами, промисловістю та наукою.
Нещодавна
перемога в боротьбі проти ядерної енергетики була досягнута завдяки
громадському опору Туреччини, Японії та Тайваню.
Проблеми, проблеми... Отже, атомна промисловість продукує парникові гази, є
дуже дорогою і ми не можемо побудувати достатньо станцій, щоб відчути різницю –
навіть якщо вдасться переконати людей та обійти закони ринку. Але нам байдуже,
бо гнучкі механізми пропонують нам можливості, якими неможливо нехтувати. Оскільки атомні станції не
потрібні Європі, США, Японії, Австралії і навіть колишньому Радянському Союзу,
чому б не продати їх бідному Півдню планети. Хай вони розділять тягар переробки
ядерних відходів, контролю за безпекою атомних станцій та витрат на охорону
здоров’я, не згадуючи вже про політичні проблеми.
Гнучкі механізми: нова дотація атомної індустрії
За
допомогою Кіотського протоколу ядерна промисловість сподівається створити собі
репутацію на тому, чого вона насправді забезпечити не може: чисте, екологічно
безпечне та дешеве виробництво енергії. Так звані гнучкі механізми (механізми
чистого розвитку та спільного впровадження) дозволяють розвиненим державам
будувати електростанції у інших країнах та отримувати квоти на забруднення,
якщо новозбудована станція веде до зменшення викидів парникових газів. Це – загальна схема торгівлі квот на
забруднення атмосфери.
Одним
з головних завдань МГР (механізмів гнучкого розвитку) є допомога країнам, що
розвиваються у досягненні стабільного розвитку шляхом субсидіювання галузей, що
раніше не мали дотацій. Країни, що
намагаються проштовхнути ядерну енергетику до МГР (Японія, США, Канада,
Франція, Об’єднане королівство) заявляють, що вони не хочуть обмежувати країни,
що розвиваються, певними технологіями,
що ці країни повинні вирішити самі, які технології є стійкими, а які ні.
Звичайно, декому подобається такий варіант: вони отримають дешеву базову
потужність і в той же час будуть мати доступ до технології, яка дає можливості
щодо виробництва ядерної зброї. Ці ж країни відомі відсутністю традицій
демократії (Китай, Південна Корея, В’єтнам). Кіотська угода передбачає дуже
обмежену участь громадськості. Механізму врахування думки громадян, чи вони
підтримують певну технологію, просто не існує. До того ж багато
країн, що розвиваються, бояться, що квоти атомної енергетики у МГР
сприятимуть великомасштабним проектам на противагу меншим проектам зі стійкого
розвитку у неядерних країнах. За словами представника уряду Індонезії, “Це колоніалізм
– проштовхувати розвиток ядерної енергетики у країнах, що розвиваються,
нав’язувати їм цю непосильну ношу”. Країни з альянсу малих острівних країн не
підтримують використання ядерної енергетики на шляху до вирішення проблем зміни
клімату, незважаючи на те, що вони будуть першими потерпати від підвищення
рівня моря.
Річна вартість
попередження викидів 1000 кг СО2 ($/1000кг.)
Спосіб Витрати
енергозберігаючі засоби в домашньому господарстві: - 31,7
збереження електроенергії в металургії: - 37,1
збереження електроенергії у хімічній індустрії: 10,6
гідроенергетика: 31,8
біомаса: 31,8
вітрова енергетика: 63,6
атомна енергетика: 68,9
сонячні електричні батареї: 132,5
НЕБЕЗПЕЧНИЙ ПРЕЦЕДЕНТ
Джерело інформації:
Михайло Піскунов. Прес-служба “Центру сприяння цивільним ініціативам”.
Димитровград (Ульянівська область). Судовий
процес, пов’язаний із ввезенням на територію Ульянівської області для поховання
“чужих” рідких радіоактивних речовин, привернув увагу громадськості в різних
регіонах Росії. Він досяг апогею, після чого було оголошено тривалу перерву.
Така необхідність виникла після трьох судових засідань, на яких були
заслухані сторони і перші свідки. Суть справи полягає в наступному. Позивач –
Михайло Піскунов, голова ради громадської організації “Центр сприяння цивільним
ініціативам”, і підтримуючий його позовні вимоги Ульянівський міжрегіональний
природоохоронний прокурор просять суд дії Науково-дослідного інституту атомних
реакторів (скорочено – НДІАР) щодо
ввозу радіоактивних речовин на територію Ульяновської області з метою
поховання визнати незаконними.
Рідкі радіоактивні речовини були завезені в Димитровград із Всеросійського
науково-дослідного інституту біологічного захисту рослин (ВНДІБЗР), що
знаходиться в Краснодарському краї. У минулі роки у якості джерел іонізуючого
випромінювання вони застосову-валися
там на піддослідному полі з метою вивчення “методів функціонування
агропромислового комплексу в умовах масового радіаційного зараження”, у тому
числі на випадок атомної війни. Після припинення такого роду досліджень
найнебезпечніші джерела іонізуючого випромінювання минулого переведені в
радіоактивні відходи, і їх заплановано було поховати в Ростовській області на
спецкомбінаті “Радон”, що обслуговує Північно-Кавказький регіон.
Однак
раптом виник посередник в особі Димитровградського наукового центру Академії
технологічних наук Російської Федерації. Під цією гучною назвою числиться
громадська організація, у якій є деякі керівні співробітники НДІАР, що
одержують тут додаткові заробітки.
І
ось її виконавчий директор Єрмолович М.Н. разом зі своїми соратниками
домовилися з керівництвом НДІАР про утилізацію
краснодарських радіоактивних відходів на базі атомного центру в
Димитровграді. Причому, ця громадська організація, будучи посередником, зуміла
перехопити на свій рахунок основну частку отриманого за послуги доходу.
У
ході судового процесу з’ясувалися такі подробиці. Якщо спочаткукраснодарські
рідкі радіоактивні речовини, укладені в ампули, планувалося поховати на
спецкомбінаті “Радон” у затверділому вигляді, то в НДІ атомних реакторів
вирішили використовувати інший, дуже небезпечний спосіб – тут вони готувалися закачати їх в надра на
діючому полігоні з поховання рідких радіоактивних відходів. Причому,
закачування передбачалося здійснити під виглядом проведення експеримен-ту.
Нібито вченим треба провести дослідження “з міграційного поводженню
радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у глибинних підземних водах”.
Свою
“брудну” справу керівництво атомного центру
мало намір здійснити незважаючи
на те, що за умовами ліцензії на право користування надрами НДІАР може
здійснювати захоронення на своєму
полігоні тільки відходи власного виробництва.
Причому, не високоактивні, які надійшли з Краснодарського краю, а лише
середньої і низької активності. Величезна небезпека полягає ще в тому, що
буквально в двох кілометрах від нагнітальних шпар полігону з поверхневих вод
забирається питна вода для населення
західної частини Димитровграда, де
проживає близько 50 тисяч
чоловік. Однак в атомному центрі завезені рідкі радіоактивні речовини вже
розчинили у великій кількості технічної
води і чекали сприятливого моменту для закачуван-ня. Так званий експеримент був
припинений у зв’язку із судовим процесом.
Інтереси
НДІ атомних реакторів на засіданні суду представляли: заступник технічного директора, керівник відділу по радіаційній
безпеці і начальник юридичного відділу. Як і прогнозувалося, у цілому їхня позиція зводилася до того, що в атомний
центр завезені не радіоактивні відходи, а джерела іонізуючого випромінювання.
До
речі, у ході судового слухання став відомий і автор ідеї переводу відходів, до яких, згідно із наказом
директора УНДІБЗР, джерела іонізуючого випромінювання стали відноситися ще кілька років назад знову в розряд джерел. Їм виявився головний
державний інспектор відділу з нагляду за ядерною і радіаційною безпекою НДІАР і
радіаційною безпекою Ульянівської області Віталій Невєров. Його посада говорить
сама за себе. Однак у даному випадку фахівець, покликаний здійснювати нагляд за радіаційною безпекою
на території всієї Ульянівської області, сам підказав, як обійти нормативні
вимоги і ввезти сюди найнебезпечніші
радіоактивні речовини. Даючи показання в суді, Невєров пояснив, що в
протилежному випадку в атомного центру з ввозом джерел іонізуючого
випромінювання у якості радіоактивних
відходів виникли б великі проблеми.
Учасники
судового процесу натрапили також на одну серйозну прогалину у нормативних
актах. Вона пов’язана з відсутністю чітких правил з переводу джерел іонізуючого
випромінювання у відходи. Як затверджував у суді той же Невєров, джерела
іонізуючого випромінювання можуть вважатися такими доти, поки не буде складений
акт щодо їх поховання. Подібна ситуація виникла й у справі, що
розглядалася у суді.
Завезені
з Краснодара 147 ампул з рідкими радіоактивними речовинами в НДІАР вже
роздавлені і злиті у велику ємність
технічного розчину, але вони продовжують рахуватися джерелами
іонізуючого випромінювання.
У
свою чергу експерт-консультант Димитровградської громадської організації “Центр
сприяння цивільним ініціативам”, що був
старшим науковим співробітником НДІ атомних реакторів Юрій Загуменнов вважає,
що виникає найнебезпечніший прецедент. Він говорить: “Якщо дії НДІАР по ввозу радіоактивних речовин із
Краснодарського краю і похованню їх у надра під виглядом проведення
експерименту не будуть визнані судом незаконними, то тим самим відкриється
дорога для закачування на полігоні НДІ атомних реакторів в Ульяновській області
усіх непридатних рідких джерел іонізуючого випромінювання. До речі, із
Краснодарського краю сюди завезена лише двадцята частина їхнього загального
обсягу, а в цілому в Росії їх накопичилось в сотні тисяч разів більше”.
Тим
часом суд виніс рішення про направлення у Волзький міжрегіональ-ний
територіальний округ Держатомнагляду Росії запит про проведення експертизи. Має
бути оцінено, наскільки відповідають договори, укладені між юридичними особами,
що виступають у судовому процесі відповідачами, вимогам виданих їм ліцензій.
Правда, у позивача і представника Ульянівської міжре-гіональної
природоохоронної прокуратури питання не стільки по договорах, скільки по
виконаних роботах. Розгляд у суді
ускладнюється тим, що громадська організація Димитровградський науковий центр Академії технологічних наук РФ, що була посередником за угодою
взаємопов’язаних договорів на
постачання в регіон “чужих” радіоактивних речовин, відмовляється надати для
ознайомлення позивачу і прокурору звіти по договорах, посилаючись на те, що
вони є “інтелектуальною власністю замовника”. А представники замовника –
УНДІБЗР – у суд не з’явилися. І все-таки деякі відсутні для розгляду справи
матеріали з Краснодара тепер вимагаються офіційно через суд. Продовження
судового процесу очікується не раніш, ніж через півтора-два місяця.
Дуже
важливим є й те, що відповідно до
вироку судді, винесеного на підставі заяви Ульянівського
міжрегіонального природо-охоронного прокурора ще до початку суду, продовжує
діяти заборона на закачування завезених
у НДІАР “чужих” радіоактивних відходів, що залишається в силі аж до рішення судом справи по суті, що
розглядалася. Більш того, відповідальний працівник Комітету природних ресурсів
Ульянівської області Віктор Сиркін, що виступив
у суді як свідок, повідомив, що представниками цього органу за вимогою природоохоронної
прокуратури була проведена перевірка за
фактом. У результаті – відповідному підрозділу НДІАР був вручений
акт-розпорядження, згідно якого закачування
рідких радіоактивних речовин, що надійшли від УНДІБЗР теж заборонено.
Тепер, відповідно до цього документа,
виконання даної роботи можливе тільки за умови одержання атомним центром
одноразової ліцензії на федеральному рівні і, звичайно, за умови узгодження її з відповідними
наглядовими органами Ульянівської області.
МЕДИЧНІ
НАСЛІДКИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ ОЧИМА ООН І СУВОРА РЕАЛЬНІСТЬ
Джерело інформації: Володимир
Шевченко, Олег Мусій. Українська екологічна асоціація “Зелений світ”, Київське лікарське товариство, м.
Київ
У лютому 2002 року в Україні розповсюджено
доповідь Програми розвитку ООН і ЮНІСЕФ “Гуманітарні наслідки аварії на ЧАЕС.
Стратегія відродження”. Автор доповіді пан Патрик Грей разом із експертом ООН
паном Кідом Баверстоком і національним експертом від України проф. Ангеліною
Нягу зазначають, що “значний прорив у радіобіології та радіаційній
епідеміології” дає підстави “піддати сумніву існуючі концепції, на яких
базувалася система оцінки ризиків”, пов’язаних з впливом радіації на людину, пропонують “вивчити і систематизувати
всі феномени, пов’язані з аварією, такі як випадки захворюваності дітей на рак
щитоподібної залози (РЩЗ), відсутність очевидного розвитку таких захворювань,
як лейкемія...” і т.д.
У
лютому 2002 року в Україні розповсюджено доповідь Програми розвитку ООН і
ЮНІСЕФ “Гуманітарні наслідки аварії на ЧАЕС. Стратегія відродження”. Автор
доповіді пан Патрик Грей разом із експертом ООН паном Кідом Баверстоком і
національним експертом від України проф. Ангеліною Нягу зазначають, що “значний
прорив у радіобіології та радіаційній епідеміології” дає підстави “піддати
сумніву існуючі концепції, на яких базувалася система оцінки ризиків”, пов’язаних
з впливом радіації на людину, пропонують “вивчити і систематизувати всі
феномени, пов’язані з аварією, такі як випадки захворюваності дітей на рак
щитовидної залози (РЩЗ), відсутність
очевидного розвитку таких захворювань, як лейкемія...” і т.д.
Автори-експерти
доповіді вважають, що 10 - кратний стрибок захворюваності дітей на РЩЗ
після аварії в Україні, 33 - кратний стрибок цієї хвороби у
найбільш потерпілій Бєларусі, зростання кількості прооперованих дітей
України за останні 4 роки удвічі –
з 937 до 2000 – це лише “випадки” і ці
та інші наслідки аварії “суперечать загальноприйнятим поглядам”.
Натомість
в Україні щорічно діагностується 3800 - 3900 випадків захворювання на лейкемію,
у тому числі 700-800 – у дітей віком 0-14 років. Ці цифри щороку зростають.
Високі показники має захворюваність дітей України на лейкемію та злоякісні
новоутворення головного мозку, які
складають близько 50% всіх злоякісних новоутворень у дітей (дані Національного
канцер-реєстру України). МОЗ України і Бєларусі офіційно підтвердили ще у 1997
році статистично достовірне зростання захворюваності на лейкемію у ліквідаторів
1986 - 1987 років. У Референтній лабораторії з діагностики гемобластозів
Інституту ім. Р.Є. Кавецького НАН України, разом з проф. Н. Імамурою з
Хіросімського університету
(Японія), за період 1995 - 2001 рр.
обстежено сучасними методами діагностики 144 “ліквідатори”, 90 з яких визнано
хворими на злоякісні новоутворення крові і лімфатичної системи. Зважаючи на
нову класифікацію ВООЗ і достовірне зростання захворюваності ліквідаторів
наслідків аварії на ЧАЕС на гемобластози з 1990 року в 2,6 рази, її показник становить
25-30 на 100 000 (удвічі більше стандартизованого показника захворюваності
дорослого населення України в 2001 році). У той же час показник смертності від
гемобластозів у всьго населення Рівненської області, яка є одним з найбільщ
забруднених регіонів, зріс з 5,81 (1984 р.) до 12,40 (1991 р.) та
стабілізувався зараз на рівні 10,18 (проф. Я. Виговська, Львів). Статистично
достовірне збільшення смертності від лейкемії було зареєстровано у Лугінському
(1986-87 р.р.), Народицькому (1994 р.), ( Іванківському 1995 р.), Поліському (1993 р.) районах.
Аналіз
доповіді ООН свідчить, що згадані псевдоексперти взяли на себе надзвичайну
відповідальність: знехтувано статистичними даними МОЗ України і Республіки
Бєларусьза 15 років після катастрофи, а також результатами досліджень наукових
закладів: НЦРМ АМН України (В. Бебешко, І. Ліхтарьов, Є.Степанова, М.
Омельянець, Н. Білько, М.Набока, та ін.), НДІ гематології і переливання крові
Бєларусі та України (В. Гапанович та ін.), МРЦ
РАМН (І. Циб та В.Іванов), Інституту радіаційних фізико-хімічних проблем
у Мінську (М. Малько), Медичного Інституту при Нью-Йоркському Університеті
(Р.Шор і Д.Гофман), Інституту онкології АМН України (З.Федоренко), Інституту
експериментальної патології, онкології і
радіобіології і м. Р.Є. Кавецького НАН України (Д. Глузман та ін.),
Інституту радіаційної біології і медицини Хіросімського університету (Н.
Імамура), Харківського НДІ охорони здоров’я дітей (М. Коренєв, Г.Бориско та
ін.), ВМУ СБУ України (В. Пшенічніков і
Н. Іванова). Не вивчено досвід багатьох інших установ, зокрема: двох десятків обласних центрів
радіаційного захисту населення України, Бєларусі, Росії та багатьох
лікарів-практиків, котрі на власному досвіді переконалися у надзвичайно
шкідливому впливові наслідків Чорнобильської катастрофи на людський організм,
особливо дитячий.
Загальновідомо,
що у 1986-1987 роках більше 5000 осіб отримали променеву хворобу, опіки і
травми під час аварії на ЧАЕС та боротьби з її наслідками. За 1987-1997 роки вважаються
загиблими внаслідок опромінення 7,8 тис. постраждалих тільки в Україні (дані
МОЗ України, 1998 рік). Незалежні експерти оцінюють сьогодні кількість жертв
Чорнобильської катастрофи в Україні і Бєларусі у 29-32 тис. осіб.
Середній
рівень смертності потерпілих зріс з 6,5 до 15,3 випадків на 1000 населення,
натомість у ліквідаторів наслідків аварії – збільшився у 4,4 рази. Найвищі
показники (до 20-21) – у потерпілих 3-ї
групи обліку (які постійно вживають забруднені продукти). Для Чернігівської області цей показник вже сягнув 22,9 випадків. Такі рівні смертності – закономірний результат значно більшого
рівня захворюваності потерпілих, ніж всього населення України, на небезпечні
для життя хвороби.
Переконливим
свідченням впливу радіаційного чинника на стан здоров’я і рівні смертності
потерпілих є значно більша динаміка їх захворюваності за період 1987
(1992)-2000 років: всі форми новоутворень у дітей – у 7 разів, у дорослих –
у 3,3 р.; злоякісні новоутворення (всі форми) у дітей у 1,4 р.; крові і
кровотворних органів – у дорослих у 4,5 р., дітей – у 3 р.; лейкоз у 1,83 р.; нервової системи і органів чуття - у
дітей в 6,9 р., дорослих – у 2,5 р.;
ендокринної системи – у дорослих у 2
р., дітей – в 2,3 р. (у т.ч. тиреоїдит у дітей – в 8,9 разів (у 1994 році) і в 3 р. у 2000 році;
кістково-м’язової системи у дорослих –
в 3,5 р., у дітей – в 3,3 р.; катаракта
у дорослих – в 2,5 р, у дітей – в 1,66 р. У дорослих і підлітків 2-ї групи
захворюваність на гострі лейкози у 1995-1997 рр. зросла у 3,4 р., на тиреоїдіти
у дітей – у 3 р., катаракти у дітей у 5
р. Дуже загрозливою є динаміка захворюваності у 3-й групі за такими формами
хвороб: злоякісні новоутворення (усі форми) у дорослих – у 3,3 р., у дітей – у 2 р. (для всіх груп зростання - до 40%);
гострі лейкози у дітей до 14 років – у
4 рази порівняно з 1992 роком; нервової системи у дорослих – у 2 р. більший рівень, ніж середній по 1-3
групах; у дітей – в 1,9 р. Прямий вплив
радіації на порушення хромосомного апарату реалізувався у постійному збільшенні
(у 6-7 разів у 2000 р.) захворюваності
на вроджені вади розвитку особливо у дітей 4-ї групи. Всі це експерти, напевно
найняті МАГАТЕ, вважають “незначними наслідками”. Наведені вище страхітливі
дані віднесені на рахунок “окремих політиків, вчених і громадських діячів”.
Не
бачити наведених достовірних фактів і наукових висновків – означає або професійну сліпоту, або
прагнення ....бути ревним прихильником ядерно-енергетичних технологій. МАГАТЕ
спирається на “псєвдосвєтіла” з Росії - колишніх радників ЦК КПРС Л.Ільїна,
Ю.Ізраеля, а також С.Ярмоненка (Москва). “Не соответствует реальной
действительности утверждение о повышении смертности ликвидаторов последствий
аварии и населения” – стверджують вони. У 2000 р. UNSCEAR, підрозділ ООН, що
контролюється МАГАТЕ, видав звіт, який спотворює дійсну картину захворюваності
потерпілого населення та відкидає її зв’язок з аварією; він суперечить висновкам іншого підрозділу ООН – ОСНА
(Office for Coordination of Humanitarian Affairs), з яким погодився Генеральний
Секретар Кофі Аннан.
Потрібно,
на наш погляд, позбавити МАГАТЕ права контролю тих документів ООН, які
стосуються впливу атомних технологій на здоров’я людини і біосферу загалом, а
також виключити у майбутньому участь згадуваних у доповіді “експертів –
ядерників”. Відповідну заяву вже зробила WILPF – Міжнародна Жіноча Ліга за мир
і свободу (липень 2000 р., Берлін).
В
Україні накопичено багато проблем, спичинених Чорнобильською катастро-фою.
Більшість з них пов’язані з соціальною незахищеністю потерпілих та важким
економічним становищем держави, жалюгідним фінансуванням медицини (до 50%
необхідного), особливо наукових досліджень. Так до цього часу з контингенту
потерпілих 1,2 млн. дітей обстежено лише 497,3 тис.Україні важко вирішити такі
проб-леми самотужки. Потрібен великий обсяг коштів: на детальне
обстеження населення, на реконструкцію та інструментальне визначення доз,
отриманих протягом життя, на епідеміологічні дослідження і оцінку ризиків, а
головне – на достойний людини рівень медичної допомоги потерпілим від
“мирного атома”, в першу чергу дітям. Потребує докорінного реформування
методологія і практика медичної статистики, зокрема суттєвого поліпшення якість
первинних даних про онкозахворювання, відмова від штучних показників роботи онкологічних закладів, сувора
відповідальність за фальсифікацію інформації і непрофесіоналізм. Неможливо
миритися, наприклад, з тим, що досі у ліквідаторів вдалося діагностувати
лише 95 випадків злоякісних новоутворень крові, тоді як розрахункова їх
кількість за 10 останніх років становить щонайменше 500 із когорти 180-240
тисяч (Д. Глузман). Потребує також реформування і належного фінансування
Національний канцер-реєстр України, в базі даних якого накопичена
персоніфікована інфор-мація про 1,6
млн. випадків раку, яка є найбільш достовірною для аналізу. Натомість вона
офіційно не використовується підрозділами МОЗ України та експертами ООН.
Канцер-реєстр України повинен мати статус незалежного органу та цільове
фінансування.
Кошти
міжнародної спільноти на конкретні програми досліджень медичних наслідків
Чорнобильської катастрофи на базі “унікальної природної лабораторії” і реальну
допомогу потерпілим необхідно спрямовувати в Україну за умов ефективного
контролю за їх використанням з боку ООН або ВООЗ, з обов’язковою участю
громадських організацій України.
Зараз,
на 16-му році після катастрофи, вражаюча невідповідність висновків Доповіді ООН
щодо її медичних аспектів вищенаведеним даним може мати не менш згубні
наслідки, ніж злочинне утаємничення в 1986 році рівнів радіаційного забруднення
довкілля.
Суд переніс розгляд справи
про припинення добудови енергоблоків
на ХАЕС і РАЕС на 7 жовтня
Джерело інформації:
LIGA ONLINE Вадим Гончарук, Інтер-Еко
Розгляд справи по позову
шести студентів-правозахисників, що вимагали припинити протизаконну добудову
другого енергоблоку Хмельницької і четвертого енергоблоку Рівненської АЕС
(ХАЕС-2/РАЕС-4) перенесено Печерським місцевим судом м. Києва на 7 жовтня.
Таке рішення прийняла суддя Юлія Іваненко шостого серпня на відкритому
засіданні суду, пославшись на неможливість присутності на розгляді справи всіх
бажаючих через тісне приміщення залу суду.
На
думку позивачів, таке затягування вигідне НАЕК “Енергоатом”. “Будівництво
енергоблоків ведеться щодня, на що НАЕК “Енергоатом” щодня одержує 1 млн. 200 тис. грн. Правосуддя не повинне
страждати від того, що судовий зал малий для розміщення всіх зацікавлених осіб”, – заявив координатор Суспільного комітету
національної безпеки України Олексій Толкачов.
Позивачі
висловили своє невдоволення також
у зв’язку із
тим, що їм
не вдалося приєднати до заяви
позову біля ста чоловік, які намагалися підтримати студентів, як це
передбачалося раніше.
Глава екологічного
комітету Всеукраїнської громадської організації “Суспільний контроль” Сергій
Конюхів у своїй заяві про вступ у справу на стороні позивачів відзначив, що
будівництво ХАЕС-2/РАЕС-4 ведеться без необхідного позитивного висновку
державних екологічної, санітарно-гігієнічний і пожежної експертиз.
С.Конюхів
підкреслив, що підвищення тарифів на електроенергію, надходження від який
направляються на добудову цих АЕС, – це
“грабіж з боку уряду”. У зв’язку з цим він висловив намір
внести зміни і доповнення в позов і подавати його не тільки до НАЕК “Енергоатом”, але і до уряду.
“Міністр екології і прем’єр-міністр України повинні не тільки
подати у відставку, але і стати перед
судом, оскільки Конституція забороняє злочинні експерименти над людьми”, –
вважає С. Конюхів.
БУШ ПЕРЕТВОРИТЬ НЕВАДУ В ЯДЕРНУ ПУСТЕЛЮ НА 10 ТИСЯЧ РОКІВ
Джерело
інформації: Nuclear.ru
24 липня
президент США Джордж Буш поставив свій підпис під резолюцією конгресу, що
фактично дозволяє спорудити в пустелі Невада, біля гори Юкка, величезний склад
для збереження відпрацьованого ядерного палива.
Передбачається, що у Неваді розмістять
близько 77 тисяч тонн радіоактивних відходів. Термін збереження – 10 тисяч років. Представники Білого дому
говорять, що Бушу були представлені результати ретельного наукового аналізу – і
американський президент погодився з тим, що збереження відходів у пустелі не
буде являти ніякої небезпеки.
Однак
у штаті Невада усе гучніше чути голоси тих, хто виступає проти цього проекту.
Незгодні з планом американської адміністрації заявляють, що готові навіть звернутися
до суду.
Однак
Білий дім, здається, збирається наполягати на своєму. Його представники мають
намір подати офіційну заявку на будівництво сховища ядерних відходів у Комісію
з регулювання ядерної енер-гетики. Якщо її схвалять, то під горою Юкка з’явиться цілий лабіринт тунелів,
заповнений “атомним сміттям”.
“Зараз на території США є діючими 131 тимчасове сховище для ядерних
матеріалів. Вони розміщені в 39 штатах, - заявив представник Білого дому Ари
Фляйшер. – Якщо нам вдасться завершити
цей проект, то в Америки з’явиться місце, де можна зберігати ядерні відходи без
загрози для природи і для населення”. На обстеження того місця, де планується
спорудити сховище радіоактивних матеріалів, американський уряд витратив майже
20 років і близько 7 мільярдів доларів. Супротивники плану спорудження сховища
в пустелі Невада сумніваються в тім, що воно буде абсолютно безпечним. Вони
говорять про можливе просочування радіоактивних матеріалів у ґрунт і –
звідти – у ґрунтові
води. На їх думку, це може
загрожувати жителям штату. Суперечки вимагають і заяви адміністрації про
безпеку транспорт-ування ядерних
відходів на великі відстані,
передає Бі-Бі-Сі.
Представники законодавчих зборів штату Невада запевняють, що і далі будуть
протистояти прихильникам цього проекту.
Губернатор
штату Кенні Гін заявив: “Я завжди
думав, що розгляд у федеральному суді дасть нам відмінну можливість захистити
гору Юкка”. У лютому минулого року губернатор Невади, відповідно до конституції
США, наклав вето на рішення Буша про будівництво сховища ядерних відходів. Однак американські конгресмени змогли перебороти вето Кенні
Гіна. У травні Палата представників офіційно
схвалила пропозицію адміністрації.
Планується, що підземний “ядерний смітник” почне
працювати у 2010 році. Однак аналітики відзначають, що через юридичні
складності відкриття сховища може бути відкладено.
США: геофізики не радять будувати в штаті
Невада сховище ядерних відходів
Джерело інфрмації:Membrana Акумулятор Новин Вадим Гончарук,
“Інтер-Еко”
Американський союз геофізиків попереджає, що небезпека виникнення нових вулканів у штаті Невада набагато вище,
а ніж передбачалося раніше. Зокрема це стосується гірського хребта Юкка, де
уряд США прийняв рішення побудувати сховище ядерних відходів.
Як
повідомляється в прес-релізі Союзу, гора Юкка знаходиться в зоні підвищеної
вулканічної активності. Імовірність того, що поблизу сховища ядерних відходів у
найближчі 10 тисяч років виникне новий вулкан, складає десь 1:1000 - 1:10000.
Співробітники союзу геофізиків про усякий випадок створили модель розвитку
подій, у випадку, якщо там виникне вулкан.
Відповідно
до цієї моделі, лава може пробурити стіни підземного сховища і нанести “значні
пошкодження” контейнерам, що містять радіоактивні відходи. І як наслідок – радіоактивне сміття цілком може виявитися
на поверхні Землі, а що це буде означати для навколишнього середовища,
пояснювати, напевно, не варто.
новини
тариф
на електроенергію має включати в себе витрати на виведення АЕС з експлуатації
11.07..2002. Президент
України Леонід
Кучма запропонував Національній комісії з регулювання електро-енергетики (НКРЕ)
включити в тариф на електроенергію НАЕК “Енергоатом” витрати на виведення з
експлуатації енергоблоків атомних станцій. Джерело інформації: Nuclear.ru. Про
це 11 липня повідомив сайт Запорізької АЭС (www.nppzap.zaporizhzhe.ua),
з посиланням на прес-службу адміністрації Президента. Цю пропозицію Л. Кучма
зробив під час наради 8 липня з питань роботи атомної галузі. Президент також
запропонував НКРЕ включити в тариф “Енергоатома” витрати на підвищення безпеки
АЕС і на утилізацію опроміненого ядерного палива. зберегти в липні-грудні
діючий тариф у розмірі 7,45 коп/кВт-година, установлений НКРЕ в травні.
Nuclear.ru
Вольсон: 10 чоловік
одержали опромінення в результаті аварії на АЕС
у Південній Кореї
19.07.2002. Близько 10 чоловік одержали радіоактивне опромінення в результаті аварії,
що відбулася в четвер на одній з атомних електростанцій у Південній Кореї.
Люди
постраждали у результаті витоку води із системи охолодження одного з реакторів
АЕС у місті Вольсон. За твердженням адміністрації станції, витік був незначним
і радіаційний фон за межами АЕС не перевищений.
РИА «Новости»
ВАШиНГТОН: У
США ШУКАЮТЬ МІКРООРГАНІЗМИ, ЩО
ОЧИЩуЮТЬ АТОМНІ ВІДХОДИ
24.07.2002 США має намір провести
дослідження для того, щоб виявити мікроорганізми, здатні очищати відходи
атомної промисловості. Як заявили представники міністерства енергетики, ці
мікроорганізми повинні очищати гази, що містяться в повітрі, і перетворювати
токсичний ґрунт на чистий.
На програму по
створенню таких мікроорганізмів виділено $103 мільйона у вигляді грантів,
представлених 26 лабораторіям. Для виконання поставленої задачі програма
покликана залучити досягнення генної інженерії.
У ній візьмуть участь
Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут, Університет
Массачусетса й інші наукові центри.
Газета.Ру за матеріалами Reuters
НАЕК
“Енергоатом” одержала першу ліцензію на експлуатацію Південноукраїнської АЕС
24.07.2002
Національна атомна енергогенеруюча компанія (НАЕК) “Енергоатом” 19 липня одержала першу
ліцензію Держатом-регулювання України на експлуатацію Південноукраїнської АЕС,
повідомила прес-служба компанії. До цього експлуатація українських АЕС
здійснювалася на підставі дозволів, виданих Держатомнаглядом ко-лишнього СРСР,
дійсність яких була підтверджена потім ДАН України.
Ліцензування
атомних станцій в Україні передбачено, зокрема, законом “Про використання
ядерної енергії і радіаційної безпеки”. Однією з умов одержання ліцензії є підтвердження
безпеки атомних реакторів.
За
повідомленням прес-служби НАЕК “Енергоатом”, оцінкою рівня безпеки займаються
українські проектні інститути, організації інженерної підтримки експлуатації, а
також американська Тихоокеанська південно-західна національна лабораторія й
Аргоннська національна лабораторія. Такий аналіз вже був проведений на блоках
Запорізької, Рівненської та Південноукраїнської АЕС.
Nuclear.ru
ТБІЛІСІ: ПОЧИНАЄТЬСЯ ДРУГИЙ
ЕТАП ПРОГРАМИ ПО ПОШУКУ ДЖЕРЕЛ РАДІАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ ГРУЗІЇ
12.08.2002 В понеділок починається
другий етап програми по пошуку джерел радіації на території Грузії,
здійснюваної спільно МАГАТЕ і грузинським
урядом. Про це РИА “Новини” повідомив начальник керування
контроля ядерних джерел і радіоактивних засобів служби ядерної і радіаційної
безпеки міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів
Грузії Леван Гогуа.
За його словами, у ході
другого етапу програми, що протриває два тижні, фахівці служби ядерної і
радіаційної безпеки, керування по надзвичайним ситуаціям і цивільній обороні
МВС Грузії, експерти МАГАТЕ в супроводі охорони і рятувальників обстежують
райони південної частини Грузії - Ахалцихе, Ахалкалаки, Аспиндза, Адигени і
Ниноцминда.
Як заявив Леван Гогуа,
споконвічно планувалося провести аерофото-розвідку на території Грузії, однак,
через недостачу засобів, фахівці обстежують райони Грузії на автомобілях і
пішки.
РИА “Новости”
САНа: ЄМЕН
ХОЧЕ БУДУВАТИ РЕАКТОРИ, ЩОБ…ЛІКУВАТИ РАК
12.08.2002 Ємен шукає міжнародної підтримки своїх планів, зв’язаних з початком
реалізації ядерно-енергетичної програми.
За словами офіційних
посадових осіб цієї країни, уряд Сана має намір запустити програму, метою
якого, у кінцевому рахунку, є будівництво ядерного реактора.
Раніше Ємен поставив
свій підпис під міжнародною Угодою про нерозповсюдження ядерної зброї, що передбачає
і заборону на реалізацію будь-яких ядерних проектів.
Днями в Ємен прибула
висока делегація від Міжнародного Агентства по атомній енергетиці, щоб
обговорити питання ядерного співробітництва.
Делегація МАГАТЕ в ході
чотириденного візиту провела переговори, у тому числі і з президентом країни
Алі Абдуллой Салахом.
За словами Салаха, Ємен
має намір використовувати ядерні засоби винятково в мирних цілях. Зокрема, уряд
має намір побудувати чотири установки для лікування раку ядерними ізотопами.
MIGnews.com
Представництва WISE/NIRS
WISE Амстердам
P.O. Box 59636 1040 LC Amsterdam The Netherlands
Tel: +31 20 612 6368 Fax: +31 20 689 2179
Email: wiseamster@antenna.nl Web: www.antenna.nl/wise
NIRS
1424 16th Street NW, #404 Washington, DC 20036 USA
Tel: +1 202 328 0002 Fax: +1 202 462 2183
Email: nirsnet@nirs.org Web: www.nirs.org
NIRS Southeast
P.O. Box 7586 Asheville, NC 28802 USA
Tel: +1 828 251 2060 Fax: +1 828 236 3489
Email: nirs.se@mindspring.com
WISE Аргентина
c/o Taller Ecologista CC 441 2000
Rosario Argentina
Email: wiseros@cyberia.net.ar
WISE Іспанія
Appartado de Correos 741 43080 Tarragona, Spain
Email: jaume.morron@retemail.es Web: www.ecologistasenaccion.org/ros/wise.htm
WISE Росія
а/с 1477 236000 Калінінград, Росія
Teл/факс: +7 0112 448443
Email: ecodefense@online.ru Web: www.ecodefense.ru
WISE Словакія
c/o SZOPK Sirius Katarina Bartovicova Godrova 3/b 811 06 Bratislava Slovak Republic
Tel: +421 905 935353 Fax: 421 2 5542 4255
Email: wise@wise.sk
WISE Україна
Екоклуб п/с #73, Рівне-23, Україна
Тел/факс: +380 362 284166 Email: ecoclub@ukrwest.net
WISE Uranium
Peter Diehl
Am Schwedenteich 4 01477 Arnsdorf Germany
Tel: +49 35200 20737
Email: uranium@t-online.de Web: www.antenna.nl/wise/uranium
WISE Чехія
c/o Hnuti Duha Bratislavska 31 602 00 Brno, Czech Republic
Tel: +420 5 4521 4431 Fax: +420 5 4521 4429
Email: jan.beranek@ecn.cz Web: www.hnutiduha.cz
WISE Швеція
c/o FMKK Barnangsgatan 23 116 41 Stockholm Sweden
Tel: +46 8 84 1490 Fax: +46 8 84 5181
Email: info@folkkampanjen.se Web: www.folkkampanjen.se
WISE Южна Корея
c/o Eco-center 121-020 4F GongDeok Building 385-64 GongDeok-dong Mapo-go Seoul, South Korea
Tel: +82 2 718 0371 Fax: +82 2 718 0374
Email: ecenter@eco-center.org Web: www.eco-center.org
WISE Японія
P.O. Box 1 Konan Post Office Hiroshima City 739-1491 Japan
Tel/Fax: +81 82 828 2603
Email: dogwood@muc.biglobe.ne.jp
контактна інформація
Інформаційний центр з ядерної
енергетики NIRS (Nuclear Information & Resource Service) був започаткований в 1978
році у Вашингтоні, США. Всесвітня інформаційна служба з енергетики WISE (World Information Service on Energy) була створена у тому ж році у
Амстердамі, Нідерланди. NIRS та WISE об’єднали свої зусилля у 2000
році, створивши всесвітню мережу інформаційних та ресурсних центрів для
громадян, екологічних підприємств, які занепокоєні ядерною енергією,
радіоактивними викидами, радіацією та цікавляться питаннями відновлюваної
енергії. “Nuclear Monitor”, англомовний бюлетень WISE/NIRS, публікує міжнародну
інформацію 20
разів на рік. “Ядерний монітор” українською мовою видає громадська екологічна
організація “Екоклуб”. Бюлетень виходить 6 разів на рік, поширюється
безкоштовно серед громадських організацій, учбових закладів, бібліотек та
населення.
Над україномовним виданням працювали:
Наталія
Клюкіна (координатор проекту), Наталія Акуленко, Тетяна Мурза, Ден
Майнер-Нордстром, Андрій Мартинюк. дякуємо за допомогу О.Пасюку та
Ю.Урбанському
Контактна адреса:
ММГО
“Eкоклуб”
а/с №73
Рівне -
23, Україна
тел./факс
(0362) 284166
е-mail: ecoclub@ukrwest.net
Якщо ви хочете отримувати елек-тронну
версію бюлетня, надішліть свій запит на е-mail Екоклубу.
Передрук
матеріалів заохочується. Використовуючи
матеріали бюлетня, робіть посилання, будь-ласка.
