На головну сторінку NIRS/WISE Україна
Ядерний монітор
№2
травень – червень
В цьому номері:
Кредит для будівництво нових АЕС на Україні
поки не внесений у російський бюджет
Громадяни проти НАЕК “Енергоатом”
Японія: знову проблеми на реакторах Хамаоки
Гора Юкка - проектоване місце поховання ядерних відходів з
усієї території США
Тристороння міжурядова угода між Росією,
Казахстаном та Україною
Велика кількість невідомих щилин на
герметичних реакторах по всьому світі
В травні-червні 2002 року на українських
АЕС було зафіксовано інциденти:
А ЩО
Ж ПОТРІБНО УКРАЇНІ?
По матеріалах Громадського комітету національної безпеки України та
мережі CEE Bankwatch
Будівництво другого блоку Хмельницької АЕС потужністю 1000
МВт із використанням реактора радянського зразка В-320 розпочалося у 1985 році,
а четвертого блоку Рівненської з використанням аналогічної реакторної установки
– у 1986 році.
Заплановані роботи йшли своєю чергою, і,
здавалося, ніщо не віщувало про небезпеку. Недоліки, які виникали час від часу,
не привертали належної уваги. Але, як кажуть: “Доки грім не гряне”… 26 квітня
1986 р. грім світових масштабів таки грянув. Аварія на Чорнобильській АЕС
призвела до розгортання потужного
антиядерного руху в Україні, саме під впливом якого Хмельницька обласна Рада
заборонила добудову трьох блоків ХАЕС. Громадськість нарешті домоглася
результату після численних
антиядер-них протестів: 5-річний мораторій набудівництво нових блоків
АЕС був введений Верховною Радою УРСР 2 серпня 1990 року.
Але через відсутність концепції розвитку
енергетики України та кризу в паливозабезпеченні теплоелектро-станцій вже 23
лютого 1993 року, під тиском атомного лобі, Держкоматому, та штучно розгорнутої
компанії у ЗМІ Верховна Рада скасувала згаданий мораторій. Першим з наслідків
цього рішення стала добудова шостого енергоблоку Запорізької АЕС.
20 грудня 1995 року між державами “Великої
Сімки”, Європейською комісією та Україною було підписано Меморандум про
взаєморозуміння. Він передбачав закриття ЧАЕС до 2000 року та готовність
“Великої Сімки” надати Україні комплексну фінансову допомогу для реалізації
проектів у сфері енергетики. Проекти повинні ґрунтуватися на критеріях
найменшої вартості. Х2Р4 є лише одним з проектів комплексної інвестиційної
програми обсягом 2,5 млрд. доларів у
вигляді кредитів. При підписанні Меморандуму розглядалися такі основні
інвестиційні проекти: побудова парогазової станції у м. Славутич (концерн АВВ)
та модернізація теплоелектростанцій, що працюють на вугіллі (Siemens). Однак
кінцевим проектом стала добудова Х2Р4, оскільки вона задовольняла як потужні
західні та російські інтереси, так і інтереси українського ядерного лобі.
У 1996 році, звісно, без жодних обговорень із
громадськістю, економічних обґрунтувань та експертиз, а також із порушенням
регламенту Верховна Рада України ухвалила Національну енергетичну програму до
2010 року (НЕПУ-2010). НЕПУ-2010 досі не оприлюднена і безпідставно віднесена
до категорії “для службового користування”. Ця програма передбачала
добудову 2-го, 3-го,
4-го блоків Хмельницької АЕС та 4-го блоку Рівненської АЕС.
З 1995 року фінансування
Х2Р4 велося за рахунок атомного відомства та державного бюджету. З 1
січня 1998 року було введено 10% тарифну надбавку за спожиту електроенергію,
кошти від якої мали бути спрямовані на добудову Х2Р4.
Оскільки проекти Х2Р4, які розроблені у 80-ті роки, не відповідають сучасним нормам ядерної
безпеки, добудова реакторів за участю західних інвесторів передбачала розробку
нового проекту та модернізацію цих
блоків. З 1995 року вартість добудови Х2Р4 за проектом модернізації коливалася
від 722 млн. доларів до 1900 млн. доларів, а за станом на 7 грудня 2000 року становила
1480,6 млн. доларів.
За проектом добудови та
модернізації фінансування мало здійснюватися у вигляді кредитів. Учасниками
проекту мали бути:
• ЄБРР: 215 млн. доларів у вигляді кредиту на 17
років;
• Євроатом: 585
млн.доларів – кредит на 20 років;
• Експортно-кредитні
агентства: 348,3 млн.доларів – кредит на 15 років;
• Росія – 123,7 млн. доларів на закупівлю палива – кредит на 7 років;
• НАЕК “Енергоатом” –
158,6 млн. доларів фінансування;
• Державний бюджет
України – 50 млн. доларів фінансування.
7 грудня 2000 року Рада
директорів ЄБРР попередньо затвердила виділення 215 млн.доларів. Україні на
добудову Х2Р4, поставивши при цьому ряд умов. Пізніше Європейська Комісія
затвердила надання Євроатомом 585 млн. доларів кредиту.
Поки розроблявся проект
модернізації Х2Р4, добудова цих блоків велася за старими проектами (які були
розроблені ще в 70-ті роки і не відповідають сучасним вимогам щодо рівня
безпеки блоків). У документах ЄБРР міститься
інформація про те, що Україна в будь-якому випадку мала наміри
добудувати Х2Р4 навіть без участі західних інвесторів (з можливим залученням
Росії, як це й сталося), але з неприпустимо низьким рівнем безпеки блоків.
26
квітня 2001 року відбулося засідання Парламентської асамблеї Ради Європи щодо
стану фінансування робіт, пов’язаних із закриттям ЧАЕС, на якому член ПАРЄ лорд
Понсорбі виступив з критикою доцільності Х2Р4 та рекомендував Європейському
банку реконструкції та розвитку відмовитися від участі у кредитуванні даного
проекту.
За результатами
виконання Україною ряду умов Рада директорів ЄБРР 30 листопада 2001 року
збиралася остаточно затвердити надання кредиту на добудову українських
енергоблоків, проте 29 листопада 2001 року Прем’єр-міністр України А.Кінах
направив до ЄБРР листа із проханням переглянути умови надання кредитів на
добудову Х2Р4. За процедурними правилами Європейського банку реконструкції та
розвитку, це має призвести до повного перегляду проекту та унеможливлює
виділення коштів у найближчій перспективі. Тоді ж, 29 листопада 2001 року, Л.Кучма
під час свого перебування в Москві різко розкритикував позицію ЄБРР за проектом
добудови Х2Р4 та закликав Росію до участі в проекті “на будь-яких умовах”,
додавши, що “Україна не уявляє своєї атомної енергетики без Росії”.
Атомна енергетика
складає 45% всієї електроенергетики України, і, враховуючи, що паливо на
українські АЕС надходить з Росії, та кредити на добудову ХАЕС і РАЕС теж будуть
надаватися з Росії, залежність та заборгованість України збільшаться.
О.А. Толкачов у своїй
статті “Ядерна афера влади” стверджує: “Незважаючи на перспективи участі
російського капіталу в добудові АЕС, гроші ще невідомо коли надійдуть, а кошти
Енергоатому для добудови потрібні негайно. Результатом кулуарних переговорів
стало доручення президента України №1-14/1767 від 29 грудня 2001 року, текст
якого як широкій, так і доволі вузькій громадськості залишається невідомий.
Відомо лише, що на його виконання Національна комісія з питань регулювання
електроенергетики (НКРЕ) встановила з 1 лютого по 1 квітня 2002 року щоденні пріоритетні
перерахування коштів на спецрахунок НАЕК “Енергоатом” для добудови
ХАЕС-2/РАЕС-4 у розмірі 1,2 млн.грн. І це в державі, де не вистачає коштів для закупівлі палива для теплоелектро- станцій, внаслідок чого 60%
потужностей на ТЕС просто законсервовано!”
За участю російських
кредиторів ХАЕС-2 передбачається добудувати у 2004 році, а РАЕС-4 – у 2006
році.
Дослідження
проекту Х2Р4: небезпечний, неекономічний, неефективний
Незалежні дослідження,
включно проведені Європейським інвестицій-ним банком аналізи, виявили, що
критерії ЄБРР для фінансування кредиту не було дотримано. Було встановлено, що:
- реактори
ХАЕС-2 та РАЕС-4 не задовольняють міжнародним нормам атомної безпеки;
- Х2Р4 не
є інвестицією “найменшої вартості” для енергетичного сектора України;
-
малоймовірно, що українська державна атомна монопольна організація Енергоатом
буде здатна повернути будь-який з кредитів для Х2Р4;
-
необхідна оцінка впливу на навколишнє середовище не була виконана відповідно до
міжнародних стандартів і тому не може служити основою для рішення такого
значення;
- існують
більш дешеві та безпечні альтернативи до Х2Р4, такі як енергоефективність, газ,
вітер тощо.
У своїй статті “Ядерна афера влади” Толкачов вказує на те,
“що добудова цих енергоблоків не лише не обґрунтована у довгостроковій програмі
розвитку енергетики України (яка на сьогодні просто відсутня), може призвести
до негативних економічних, політичних та екологічних наслідків, а ще й просто
протизаконна! В ситуації, коли 96% обладнання тепло-електростанцій відпрацювало
свій ресурс, АЕС та ГЕС потребують негайної модернізації, а програми
енергозбереження залишаються лише на папері, Україна інвестує мільйони гривень
у добудову нових блоків АЕС, порушуючи
при цьому закон
та права громадян. У той же час
грошей не вистачає на модернізацію і реконструкцію теплоенергетики, яка
знаходиться на межі технічної небезпеки”.
КРЕДИТ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА НОВИХ
АЕС В УКРАЇНІ ПОКИ НЕ ВНЕСЕНИЙ У РОСІЙСЬКИЙ БЮДЖЕТ
Джерело інформації: Володимир Сливяк, група “Экозащита!”
Москва,
12 липня 2002.
Про це говориться в офіційній відповіді голови Комітету з екології Державної
Думи РФ групі “Экозащита!”. Сьогодні в розпорядження міжнародної екологічної
групи “Экозащита!” надійшов лист за підписом голови Комітету з екології
Державної Думи РФ В.А.Грачова, присвячений питанню фінансування добудову
атомних реакторів в Україні з коштів
російського бюджету.
“Повідомляємо,
що у федеральному бюджеті на 2002 рік кошти на зазначені цілі не передбачені...”
Проект федерального бюджету на 2003 рік у даний час розглядається в Уряді РФ.
“Інформацією
про фінансову допомогу по добудові атомних реакторів на Україні Комітет
Державної Думи по екології буде розташовувати після внесення в Державну Думу проекту федерального закону “Про федеральний бюджет
на 2003 рік”, - говориться в листі.
Нагадаємо,
що 17 червня 2002 року представники громадських екологіч-них організацій “Экозащита!”, Всесвітня служба
інформації з енергетики й Антиядерна кампанія Соціально-екологічного союзу
призвали Голови уряду РФ Михайла Касьянова і депутатів Державної Думи відмовити
Україні у виділенні фінансової допомоги для добудування другого блоку
Хмельницької АЕС і четвертого блоку Рівненської АЕС (ХАЕС-2/РАЕС-4). У червні 2002
року перший віце-прем’єр України Олег Дубина і віце-прем’єр РФ Віктор Христенко
підписали угоду про виділення з російського бюджету державного кредиту для
добудови ХАЕС-2/РАЕС-4 у розмірі 44
млн. доларів на 6-річний період (з
3-річним пільговим періодом). Однак ці
засоби поки не внесені в російський бюджет.
“Ми будемо
домагатися того, щоб фінансування для “нових Чорнобилів” не з’явилося
в російському бюджеті”, – говорить Володимир Сливяк, співго-лова групи
“Экозащита!”. “Уряд зобов’язаний витрачати гроші платників податків на підвищенню безпеки і рівня життя в країні, а
не на створення нової ядерної загрози природі і населенню Росії в безпосередній
близькості від державного кордону”.
Протягом останніх 5 років Євро-пейський банк реконструкції і
розвитку (ЄБРР) обговорював
можливий кредит для добудови
атомних реакторів на Україні, однак так і не прийшов до позитивного рішення.
Разом з цим, в одному з досліджень ЄБРР говориться, що добудова нових АЕС на
Україні економічно недоцільна, а також про існування більш дешевих сценаріїв
енергетичного розвитку. У той час як Росія й Україна намагаються добуду-вати
атомні блоки за 44 млн. доларів, євро-пейські експерти з
ЄБРР оцінюють добудову цих реакторів у
1,5 млрд. доларів.
ГРОМАДЯНИ ПРОТИ НАЕК
“ЕНЕРГОАТОМ”
Джерело інформації: Громадський комітет
національної безпеки України
Група студентів – членів
Громадського комітету національної
безпеки України (ГКНБУ) 29 березня направила позов до Печерського місцевого
суду. До НАЕК “Енергоатом” була висунута вимога призупинити будівництво енергоблоків Рівненської та Хмельницької
АЕС до отримання екологічної експертизи будівництва.
Координатор комітету
Олексій Толкачов відзначив, що в
Міністерстві екології та природних ресурсів підтвердили відсутність державної
екологічної експертизи. Відповідно до інформації, викладеної у листі
міністра Сергія Курикіна, “Енергоатом” подав комплекс матеріалів
з оцінки впливу на навколишнє середовище ХАЕС-2, однак Мінекології повернуло
його на доробку із рядом зауважень. Не менш важливим є той факт, що, за даними
ГКНБУ проектна документація не пройшла попередньої санітарно-гігієнічної
експертизи, а також експертизи Держохоронпраці.
Але навіщо треба всім
перейматися національною проблемою? Мабуть, саме з таких міркувань суддя
Печерського місцевого суду О.В. Умнова відмовила громадянам-позивачам до НАЕК
“Енергоатом” в прийнятті позову про поновлення їх порушеного права на безпечне
для життя і здоров’я довкілля.
Як з’ясувалося, “з позову
вбачається, що позивачі звернулися до суду в інтересах суспільства взагалі, при
цьому повноважень на таке звернення не мають”. Невже захист порушеного права на заслужене здорове довкілля та безпечне життя, яке зруйноване
добудовою ХАЕС-2/РАЕС-4, не є підставою порушити справу і звернутися з позовом
до суду? Чи просто хтось виявляє просте
небажання займатися цією
справою?
Обурені ухвалою
судді Печерського суду О.В. Умнової
позивачі звернулися зі скаргою до Апеляційного суду міста Києва, вимагаючи скасувати ухвалу про відмову у прийнятті
позову.
... І боротьба
тривала. 12 червня 2002 року
Апеляційний суд міста Києва задовольнив апеляційну скаргу позивачів і скасував як неправомірну ухвалу
судді Умнової про відмову в прийнятті позову до розгляду через відсутність
“доручення від всього суспільства”.
Громадський комітет національної безпеки України
звернувся до широкої громадськості з
закликом проявити свідому позицію та підтримати правозахисну ініціативу
позивачів.
До позову почали приєднуватися перші громадяни, які поділяють
позицію позивачів, вважають свої права порушеними і вимагають припинити
добудову ХАЕС-2/РАЕС-4. У той же час до Громадського комітету національної
безпеки України надходять листи підтримки з Хмельницького, Нетішина, Рівного,
Івано-Франківська, Харкова, Запоріжжя,
в яких громадяни засвід-чують
своє бажання приєднатися до позову на стороні позивача в якості третіх осіб без
самостійних вимог.
Адвокат
позивачів Тетяна Монтян зазначила:
“Судовий процес проти добудови ХАЕС-2/РАЕС-4 – це рішуча спроба
боротьби з пострадянською системою, де людина є просто витратним матеріалом для
держави. І свідомі громадяни, приєднуючись до цієї правозахисної ініціативи,
забезпечать в суспільстві критичну масу для зрушень України в бік правової
держави”.
Японія:
знову проблеми на реакторах Хамаоки
Джерело інфрмації: Nuclear Monitor # 569 від 5
червня 2002р
Шістнадцять робітників японської АЕС “Хамаока” отримали
дозу опромінення після витоку радіоактивної води з реактору другого блоку. Інцидент
підкреслює небезпеку ситуації на станції, яка страждає через постійні
землетруси.
25
травня 2002 р. на реакторі другого блоку АЕС Хамаока було виявлене
витікання 20 літрів радіоактивної води із звареного шву одного з клапанів
системи екстреного охолодження активної зони. В результаті шістнадцять робітників та
один охоронець отримали дозу радіації, нама-гаючись зупинити витік.
Як повідомляє газета
“The Japan Times”, рівень радіації навколо витоку становив 0,08 міллізівертів
за годину; 15 робіт-ників разом отри-мали 0,12 міл-лізівертів. Для порівняння,
в Європі, якщо б робітник отримував 0,12 міллізівертів в день протягом року,
його річна доза перевищила б допустимий рівень у 20 міллізівертів. У Японії цей
ліміт становить 50 міллізівертів.
Блок № 1 АЕС Хамаока був
зупинений у листопаді минулого року після виявлення витоку радіаційної пари
через розрив однієї з труб системи екстреного охолодження реактора. За
тверджен-нями представників “Chubu Electric”, ніяких аномалій ні під час
квітневої перевірки, ні під час передпускових тестів у п’ятницю виявлено не
було. Однак компанія визнала, що персонал не інспектував внутрішню поверхню
трубопроводу, бо неможливо перевірити ту величезну кількість труб, що
приєднуються до реактора.
Ця аварія та нездатність компанії перевірити всі труби свідчать про те, що
Хамаока повинна бути закрита. Вона знаходиться в районі, де часто відбуваються
землетруси.
Невдовзі передбачається Великий Токайський землетрус, який згідно даних
сейсмологів може бути від 15 до 30 разів потужніший, ніж Ханшинський землетрус,
який стався у 1995 році.
25 квітня, 2002 р. більше тисячі позивачів, у більшості своїй окремі
громадяни, розпочали су-довий процес проти “Chubu Electric Power Co.”,
вимага-ючи, щоб усі реактори на Хамаоці були закриті.
Згідно імітаційних експериментів,
проведених Кіотським університе-том, якщо на 2-му, 3-му та 4-му реакторах
станції Хамаока стануться потужні аварії, і евакуація не буде проведена
належним чином, то 21,6 мільйонів людей (17% загального населення Японії) буде
вбито прямим ударом та подальшим впливом радіації.
Влада Японії схвильована можливим негативним впливом на
суспільну думку нещодавного випадку на АЕС “Хамаока”. Про це, як повідомляє
“The Japan Times”, заявив 27 травня на прес-конференції замісник міністра
економіки, торгівлі та промисловості Японії Кацусада Хіросімі. “Дуже негативним
є те, що ця ситуація підірвала довіру людей, особливо місцевих жителів. Саме з
цієї причини ми занепокоєні, що інцидент може вплинути на ставлення до ядерної
енергетики в цілому, яка повинна розвиватися на основі цієї довіри,
співробітництва із кожним членом суспільства”, - повідомив заступник міністра.
ГОРА ЮККА – ПРОЕКТОВАНЕ МІСЦЕ ПОХОВАННЯ ЯДЕРНИХ
ВІДХОДІВ З УСІЄЇ ТЕРИТОРІЇ США
Джерело інформації:NIRS
Гора
Юкка, штат Невада – місце, де пропонується створити постійне сховище
радіоактивних відходів. Ще починаючи з 1987 р. це місце вивчалося з метою
захоронення високорадіоактивних
відходів з усієї території Сполучених Штатів Америки. Основу цих матеріалів
складатимуть відходи промислових ядерних реакторів. Програма також передбачає
захоронення високорадіоактивних відходів від виробництва ядерної зброї та
військово-морського флоту. На сьогодні ще не знайдено рішення для ізоляції цих
матеріалів на весь період їх шкідливої дії – більш як 250 000 років. 100 000
поїздів та вантажівок з радіоактивними відходами пройдуть через 44 штати США,
де проживає близько 50 мільйонів людей.
Аргументи проти створення сховища на горі Юкка
добре задокументовані, деякі з них
з’являються в одному з декількох судових процесів проти Міністерства Енергетики
США. Проблема не тільки в тому, що
сотні тисяч поставок відходів будуть погрожувати населенню штатів, через які проходить маршрут, але й в тому, що Юкка екологічно ненадійна як
місце постійного зберігання радіоактивних відходів.
У 1999 році було з’ясовано, що гора Юкка може
бути затоплена гарячими підземними
водами. У 1998 році було виявлено, що місце будівництва у 10 разів більш
піддане землетрусам, ніж передбачалося (останній землетрус спричинив збитків на
1 млн. доларів). У 1997 році дослідники Департамента енергетики визнали, що за
40 років дощова вода протекла в сховище на
240 метрів, і це при тому, що однією з найважливіших умов побудови
надійного сховища є непопадання радіоактивної води у підземні води. У 1995 році
Національна лабора-торія у Лос Амосі
у своєму звіті повідомила, що відходи можуть бути викинуті під час вибуху в
результаті ланцюгової реакції, розповсюд-жуючи радіацію у повітрі чи підземних
водах.
У квітні губернатор
штату Невада Кенні Гуінн наклав вето на рішення президента Д. Буша, що
порекомен-дував площадку на горі Юкка для глибинного поховання ядерних
відходів. Вартість будівництва сховища, транспортування відходів і 50-100 років
експлуатації оцінюється в 58 млрд.
доларів.
9 липня 2002 р. Сенат
США з перевагою 60 –
39 голосів поборов вето. “Та
голосування Сенату не означає кінець боротьби за гору Юкка. Це ще не означає,
що це сховище коли - небудь буде відкрите, – каже Майкл Маріотт, виконавчий
директор Інформаційного центру з
ядерної енергетики (NIRS). —Голосування довело, що 60 членів Сенату США
переймаються проблемами ядерної енергетики і ставлять ці інтереси вище
інтересів американських громадян. Схвалю-ючи цей проект, Сенат гарантував, що
ця багатомільярдна витрата грошей за рахунок
платників податків буде поки що продовжуватися. Але це ще не означає, що
проект Юкка запрацює”.
“Штат Невада та екологічні органі-зації будуть і
надалі шляхом судових процесів боротися проти проекту на багаточисельних
підставах, включаючи невідповідність проекту екологічним нормам, які
встановлені саме для того, щоб захистити суспільство. Всупереч інтересам громадян,
Департамент енергетики, Коміся з ядерного регулювання та Управління захисту
навколишнього середовища США в останні роки послабили стандарти суспільного
захисту, прагнучи скоріше пристосувати погано обране місце розташування
сховища, аніж відмовитися від цього місця, як це й потрібно зробити”, – говорить Кевін Кемпс, керівник проекту NIRS
з радіоактивних відходів.
NIRS вказує, що проект
сховища на горі Юкка дуже мало робить для
того, щоб вирішити зростаючу на-ціональну проблему радіоак-тивних відходів. “Гора Юкка
легально обмежена в максимальному рівні ядерних відходів, які вона може
прийняти, – говорить Кевін Кемпс.
– Навіть якщо вона буде відкрита, то
буде спроможна вмістити тільки половину передбачених відходів, перероблюваних
національними АЕС. Решта залишиться там, де вони знаходяться зараз, поблизу
ядерних реакторів країни, і Департамент енергетики знову розпочне шукати інше
політично слабке місце для звалища відходів”.
Майкл Маріотт сказав, що
NIRS буде направляти свої зусилля на
підготовку великих протестів та блокад на автомагістралях та залізницях,
якщо транспортування високо небезпечних відходів по США все ж буде розпочато.
NIRS та багато інших екологічних організацій тренують людей протистояти таким
відправкам у ненасильницький спосіб, почи-наючи з 1997 року.
ТРИСТОРОННЯ МІЖУРЯДОВА УГОДА
МІЖ РОСІЄЮ, КАЗАХСТАНОМ ТА УКРАЇНОЮ
Джерело інфрмації: www.nuclear.ru
Фахівці України, Казахстану і Росії завершили підготовку тристоронньої міжурядової угоди про сприяння в роботі спільного підприємства з виробництва ядерного палива.
24 червня 2002 фахівці
України, Казахстану
і
Росії завершили підго-товку
тристоронньої
міжурядової
угоди
про
сприяння
в
роботі
спільного
підприєм-ства
з
виробництва
ядерного
палива. Про це, як
передав
ІТАР-ТАСС, повідомило
джерело
в
українській
делегації
перед
початком
сьомого
засідання
україно-російської
комісії
зі
співробіт-ництва. “Документ
може бути підписаний вже найближчим часом”, – сказав фахі-вець. В
угоді констатується факт створення підприємства і конкрети-зується його
діяльність по виробництву ядерного палива для атомних станцій України. Крім
того, україно-російська робоча група продовжує підготовку пропозицій про співробітництво
в області обертання опроміненого
ядерного палива українських АЕС з урахуванням жорсткості екологічних норм російського
законодавства. Планується також залучити організації Росії до робіт по виводу з
експлуатації Чорнобильської АЕС і на об’єкті “Укриття”, а підприємства
міста-супутника ЧАЕС – Славутича – для ремонтного обслуговування російсь-ких
атомних станцій.
Закрите
акціонерне товариство “Спільне українсько-казахстансько-россійске підприємство
з виробництва ядерного палива” було зареєстровано в жовтні 2001 року в Києві.
Угода про установу СП була підписане російським виробником ядерного палива ВАТ
“ТВЕЛ”, казахською національною атомною компанією “Казатомпром” і українською НАЕК “Енергоатом”. За умовами угоди, Україна і Казахстан будуть
поставляти уран для виробництва паливних “таблеток” до Казахстану, на ВАТ
“Ульбінський металургійний завод”. Після цього паливні елементи будуть
міститися в цирконієві трубки українського виробництва, а остаточна зборка буде
здійснюватися на російських підприємствах. На думку експертів, розпочатий
інтеграційний процес може призвести до нових спільних проектів – у тому числі,
при участі Киргизії – у сфері розвідки, видобутку і переробки природного урану
на найбільшому казахстан-ському родовищі Зарічне. Надалі можливо утворення
великої фінансово-промислової групи із залученням Таджикистану.
Велика
кількість невідомих тріщин на реакторах з водою під тиском (PWR) по всьому
світі
Джерело інфрмації: Nuclear Monitor # 568 від 17 травня 2002 р.
Документи, які засвідчують аварію у Девід-Бессе вказують на велику ймовірність того, що існує багато невиявлених тріщин на реакторах з водою під тиском по всьому світі, в більшості своїй у США. Ці підозри
підтвердилися виявленням додаткової тріщини на самій Девід-Бессе.
Тріщини – це не новина. Вони були вперше
виявлені на Бургей-3 у Франції в 1999 році.
Відразу після цього їх було знайдено ще на 10 інших реакторах у Франції,
5 у Німеччині і щонайменше одному у Швейцарії.
Із часом були відкриті два випадки в Японії та три в Іспанії. У 2001
році такі ж самі щілини були знайдені на 13 реакторах у Сполучених Штатах
Америки.
Щілини найчастіше виникають на проникненнях у
кришку реактора: у камерах, де розміщуються контрольні кабелі та інше
обладнання. Зазвичай кришки вироблені з сплаву металів, на який впливає
корозія. Іншими словами, виникнення щілин спричинено напругою та контактом
сплаву з гарячим теплоносієм, який також знаходиться під високою напругою.
Але тріщини можуть виникнути у різних частинах
проникнення у кришку реактора. Вони
можуть виникнути у самих камерах, оболонці управляючих кабелів чи на швах.
Тріщини зростають до тих пір, доки не перетнуть метал, і доки корозійний
первинний теплоносій не почне виливатися з щілини. Цей сплав складається з
розчину борної кислоти та води і використовується для контролю норми ділення
ядра у реакторі. Коли сплав виливається, вода перетворюється на пару, залишаючи
кристали борної кислоти. До недавна ці кристали вважалися корисними як
індикатор витоку теплоносія.
Але це змінилося після виявлення великої щілини
на кришці реакторі у Девід-Бессе АЕС, що біля міста Толедо, штат Огайо.
На Девід-Бессе води з щілини реактора витекло
стільки, що більше 400 кг кристалів борної кислоти накопичилися на поверхні
кришки реактора. Борна розчинна з
первин-ним теплоносієм вода вилилася з реактора через щілини і перет-ворилася
на пару перед тим, як охолонути й почати капати на гарячу (317°С) кришку реактора.
При контакті з кришкою реактора водний
розчин знову перетворився на пару, залишаючи зростаючі кристали борної кислоти.
За температури плавлення (171°С) деякі кристали розплавились. Концентрована
кислота швидко роз’їла у вуглеродистій сталі отвір більше ніж 15 см. Залишилася
тільки прокладка з нержавіючої сталі, що вигнулася під високою напругою, на яку
вона навіть не розрахована.
Оператори
водних реакторів у всьому світі не повинні допустити, щоб сталася така аварія,
як виникнення отвору на Девід-Бессе. Виникає нове питання: чи перевіряються
зараз реактори на існування на них тріщин, і скільки є ще невиявлених
тріщин?
новини
Рівненська АЕС у боргах
21.06.2002 Податкова
заборгованість Рівненської АЕС перед державним бюджетом складає 174 млн. грн.,
тоді як вся область, включаючи АЕС, заборгувала 231 млн. грн. Як повідомив
УНІАН заступник голови ДПАУ в області Володимир Матвийчук, приймаючи до уваги
велику податкову заборгованість РАЕС, податківці приступили до вирішення цієї
проблеми шляхом опису і реалізації майна станції. Володимир Матвийчук
відзначив, що фактичні грошові надходження на підприємство не забезпечують
скорочення цього боргу, тому податківці будуть покривати його в примусовому
порядку, шляхом реалізації майна, що переважно лежить на складах. За його
словами, буде реалізовано майно, що не входить у цілісний майновий комплекс і
не використовується у виробничих цілях. На сьогоднішній день в опис увійшло
майно спорткомплексу АЕС і Кузнєцовського міського Будинку культури, що перебуває
на балансі станції.
Mignews.com.ua
ЗІТКНЕННЯ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
11.06.2002 о
15:06 У Великобританії потяг, що перевозив обладнання з АЕС, зіткнувся на
переїзді з вантажівкою. Як передає РІА “Новости”, аварія сталася у вівторок вранці в графстві Кент. Поїзд перевозив
пусті резервуари з-під ядерного палива з АЕС в Дангенесі.
За попередньою інформацією, що надійшла з місця аварії,
постраждалих немає. На місці аварії працюють експерти з АЕС, які мають
пересвідчитися у відсутності поширення радіоактивних матеріалів.
РІА “Новости”
КОФІ
АННАН ПРО ПРОБЛЕМИ ЧОРНОБИЛЯ
03.06.2002 Відвідавши на початку червня Україну Генеральний
секретар Організації об’єднаних націй Кофі Аннан заявив, що світ повинен
приділяти більше уваги рішенню проблеми Чорнобильської АЕС, виказавши намір
організувати на збір коштів для Чорнобиля, передають Українські Новини.
Він відзначив, що після вибуху атомного реактора ЧАЕС у
1986 році міжнародна спільнота надала допомогу рішенню цієї проблеми, однак
пізніше міжнародна активність значно знизилася. “В мене є
надія, що якщо продемонструвати світу ефективність використання цих коштів, ми
зможемо зібрати більше грошей”, – заявив генеральний секретарь ООН.
К.Аннан
відзначив також, що під час його недавнього візиту в Україну та Росію, які, як
і Бєларусь, є країнами, більш всього
зачепленими чорнобильською аварією, він побачив, що, не дивлячись на те, що від
дня катастрофи пройшло вже 16 років, “багато чого ще потрібно зробити, щоб покінчити
з людськими стражданнями”, які викликані
її наслідками.
Корреспондент.net
нью-йоркців будуть годувати йодидом калію
05.06.2002 Влади
Нью-Йорка планують почати забезпечувати жителів міста, чиї будинки розташовані
біля атомної електростанції в Індіан-Поінт, північному пригороді Нью-Йорка,
йодидом калію в таблетках, щоб захистити їх від можливого викиду радіоактивних
газів.
Таблетки будуть поширювалися в три перших суботи червня в трьох місцевих
школах.Таблетки, відомі як KI (калій йод), надані Комісією з контролю за ядерною енергетикою США.
Дані міри були викликані побоюваннями влади щодо можливих терактів на атомних
станціях. KI допомагають запобігти раку щитовидної залози, особливо у випадку
підвищення радіаційного фону, блокуючи процес поглинання організмом
радіоактивного йоду – однієї з речовин,
витік якої може відбутися у випадку теракту.
Газета.Ру за матеріалами Reuters
в
травні-червні 2002 року на українських АЕС було зафіксовано інциденти:
13.05.02 р.
на 2-му блоці Рівненської АЕС внаслідок перегрівання генератора ТГ-3 персонал
знизив потужність реактора та відключив генератор від мережі. Дефекти що
викликали перегрівання ліквідовано та енергоблок виведений на номінальну
потужність ранком наступного дня. Попередня оцінка рівня порушення по шкалі
INES (далі INES): поза шкалою
15.05.02 р. на 5-му блоці Запоріжської АЕС внаслідок дефекту регулюючого клапану
неприпустимо знизилася витрата техводи що призвело до вимкнення автоматичного
регулятора. Після невдалих спроб персоналу вивести витрату води до припустимого
рівня регулятор було відключено для проведення технічного обслуговування.
Дефект ліквідовано та регулятор введено до роботи наступного дня. INES: 0
17.05.02 р.
на 4-му блоці Запорізької АЕС було
зафіксовано присос сирої води до другого контору реактору. Під час огляду
знайдено місця пошкодження та проведені роботи з ущільнення тріщин. Однак під
час спроби вивести реактор на номінальну потужність виявилося що проблема не
ліквідована. Ремонтні роботи проведені ще раз, відглушена дефектна трубка.
Реактор виведено на номінальну потужність наступного дня. INES: 0
20.05.02 р. на 1-му блоці Хмельницької АЕС під час
зупинки на перевантаження палива та проведення ремонту в наслідок помилкових
дій персоналу відкрито одночасно дві пневмоарматури. В наслідок цього стався
розлив води з басейну витримки палива у зоні сурового режиму. INES: 0
22.05.02 р. на 2-му блоці Запорізької АЕС внаслідок заклинення регулятора швидкості
відбулося зниження потужності реактора до 300 МВт. Різко збільшився тиск у
першому та другому контурі. Вірогідною причиною заклинювання регулятора
швидкості було попадання стороннього предмету в зазори золотника. INES: 0
01.06.02 р.
на 3-му блоці Південно-Української АЕС самовільно закрилася одна з пневмоарматур,
що привело до ланцюга автоматичного реагування насосів для підтримки тиску.
10:01:42 розвантаження блока до Nт = 40%. Причина самовільного закриття
пневмоарматури - несправність 3,4 каналів управління блока. Блоки управління
замінені. INES: 0
01.06.02р.
19:30 на 1-му блоці Хмельницької АЕС під час проведення ремонту блоку при
спробі навантажити дизель генератор відмічено зниження оборотів
газотурбонагнітачу, стук зі сторони компресора, скиди - накиди потужності ДГ-3.
Під час проведення огляду виявлено причину порушення: Пошкодження одного з
компресійних кілець, що призвело до підвищеного нагароутворення. Ймовірно,
пошкодження останніх кілець і поршнів виникло через “помпаж” дизеля під час
проведення перед ремонтних іспитів при спробі навантажити дизель до
номінального навантаження для пропалювання його проточної частини. Причину
пошкодження компресійного кільця не встановлено. Можливо пошкодження
компресійного кільця виникло через розвиток заводського дефекту в процесі
експлуатації. INES: 0
05.06.02 р.
на 2-му блоці Рівненської АЕС під час планової перевірки 1-го каналу системи
безпеки енергоблоку № 2 відповідно програми відзначено різке підвищення
температури підшипника № 4 насоса аварійного підживлення. Після опробування
другого і третього каналів системи безпеки насос виведений у ремонт. INES: 0
08.06.02 р.
на 1-му блоці Рівненської АЕС при вводі
у роботу після ремонту підігрівника низького тиску спрацював захист по зниженню
вакууму в конденсаторі, закрилися стопорні клапани і генератор відключився від
мережі. Подія викликана порушенням оперативним персоналом послідовності операцій. INES: “поза шкалою”
10.06.02 р.
на 3-му блоці Південно-Української АЕС внаслідок порушення контакту зникла
сигналізація контролю положення органу регулювання системи управління та
захисту. По роздруківках нейтроно-фізичних характеристик встановлено, що за час
появи несправності стан активної зони не змінився. INES: 0
14.06.02 р.
на 3-му блоці Південно-Української АЕС самовільно закрився пневмоклапан подачі
масла до Головного Циркуляційного Насосу що призвело до його відключення та
розвантаження блоку. INES: 0
20.06.02 р. на 1-му блоці
Рівненської АЕС під час планової перевірки 3-го каналу Системи аварійного
охолодження активної зони реактора
неадекватно спрацював один з
клапанів. Оперативному персоналу довелося відключати Головний циркуляційний
насос. Після відновлення проектної схеми, виповнена перевірка захистів системи
у режимі “опробування”. INES: 0
Представництва WISE/NIRS
WISE
Амстердам
P.O.
Box 59636 1040
LC Amsterdam The Netherlands
Tel: +31 20 612 6368 Fax:
+31 20 689 2179
Email: wiseamster@antenna.nl Web: www.antenna.nl/wise
NIRS
1424 16th Street NW, #404 Washington,
DC 20036 USA
Tel: +1 202 328 0002 Fax:
+1 202 462 2183
Email: nirsnet@nirs.org Web:
www.nirs.org
NIRS
Southeast
P.O. Box 7586 Asheville, NC 28802 USA
Tel: +1 828 251 2060 Fax:
+1 828 236 3489
Email: nirs.se@mindspring.com
WISE
Аргентина
c/o Taller Ecologista CC 441 2000 Rosario Argentina
Email: wiseros@cyberia.net.ar
WISE
Іспанія
Appartado de Correos 741 43080 Tarragona,
Spain
Email: jaume.morron@retemail.es Web:
www.ecologistasenaccion.org/ros/wise.htm
WISE Росія
а/с
1477 236000 Калінінград,
Росія
Teл/факс: +7 0112 448443
Email: ecodefense@online.ru Web:
www.ecodefense.ru
WISE
Словакія
c/o SZOPK Sirius Katarina Bartovicova Godrova
3/b 811 06 Bratislava Slovak Republic
Tel: +421 905 935353 Fax:
421 2 5542 4255
Email: wise@wise.sk
WISE Україна
Екоклуб п/с #73, Рівне-23, Україна
Тел/факс:
+380 362 284166 Email:
ecoclub@ukrwest.net
WISE
Uranium
Peter Diehl
Am Schwedenteich 4 01477 Arnsdorf Germany
Tel: +49 35200 20737
Email: uranium@t-online.de Web:
www.antenna.nl/wise/uranium
WISE
Чехія
c/o Hnuti Duha Bratislavska
31 602 00 Brno, Czech Republic
Tel: +420 5 4521 4431 Fax:
+420 5 4521 4429
Email: jan.beranek@ecn.cz Web:
www.hnutiduha.cz
WISE
Швеція
c/o FMKK Barnangsgatan
23 116 41 Stockholm Sweden
Tel: +46 8 84 1490 Fax:
+46 8 84 5181
Email: info@folkkampanjen.se Web:
www.folkkampanjen.se
WISE
Южна Корея
c/o Eco-center 121-020
4F GongDeok Building 385-64 GongDeok-dong
Mapo-go Seoul, South Korea
Tel: +82 2 718 0371 Fax:
+82 2 718 0374
Email: ecenter@eco-center.org Web:
www.eco-center.org
WISE
Японія
P.O.
Box 1 Konan
Post Office Hiroshima City 739-1491 Japan
Tel/Fax: +81 82 828 2603
Email: dogwood@muc.biglobe.ne.jp
контактна
інформація
Інформаційний центр з
ядерної енергетики NIRS
(Nuclear Information
& Resource Service) був започаткований в 1978
році у Вашингтоні, США. Всесвітня інформаційна служба з енергетики WISE (World Information Service on Energy) була створена у тому ж році у Амстердамі, Нідерланди. NIRS та WISE об’єднали свої зусилля у
2000 році, створивши всесвітню мережу інформаційних та ресурсних центрів для
громадян, екологічних підприємств, які занепокоєні ядерною енергією,
радіоактивними викидами, радіацією та цікавляться питаннями відновлюваної
енергії. “Nuclear Monitor”, англомовний бюлетень WISE/NIRS, публікує міжнародну
інформацію 20
разів на рік. “Ядерний монітор” українською мовою видає громадська екологічна
організація “Екоклуб”. Бюлетень виходить 6 разів на рік, поширюється
безкоштовно серед громадських організацій, учбових закладів, бібліотек та
населення.
Над україномовним виданням працювали:
Наталія Клюкіна (координатор проекту), Наталія
Акуленко, Тетяна Мурза, Ден Майнер-Нордстром, Андрій Мартинюк. дякуємо за
допомогу О.Пасюку та Ю.Урбанському
Контактна адреса:
ММГО “Eкоклуб”
а/с №73
Рівне - 23, Україна
тел./факс (0362) 284166
е-mail:
ecoclub@ukrwest.net
Якщо ви хочете отримувати
елек-тронну версію бюлетня, надішліть свій запит на е-mail Екоклубу.
Передрук
матеріалів заохочується. Використовуючи
матеріали бюлетня, робіть посилання, будь-ласка.
